ВСТУПНЕ СЛОВО
Відповідно до ст. 1 Конституції України, наша країна є "суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою", кожен громадянин якої має не тільки права, але й обов'язки. Слід зазначити, що не тільки громадяни мають певні обов'язки перед державою, але й держава зобов'язана виконувати всі покладені на себе функції, серед яких є і соціальні, і економічні, і правові та інші. Особливо це стосується осіб з особливими потребами, яких часто толерантно називають "особами з обмеженими фізичними можливостями", а в законодавстві визначають "інвалідами". Такі особи, в силу незалежних від них обставин, часто потребують особливої уваги. Обумовлено це, передовсім, тим, що в силу наявної у них інвалідності вони не можуть вільно скористатися чисельними громадськими приймальнями, юридичними консультаціями, судовим захистом та іншими механізмами. Справа в тім, що за відсутності архітектурної доступності такі особи просто фізично не можуть потрапити до вищезгаданих об'єктів. І хоч держава у партнерстві з громадськими організаціями інвалідів, на чолі якої стоїть "Національна Асамблея інвалідів України", вже не один рік плідно співпрацюють на шляху до створення безперешкодного середовища, на сьогодні забезпечити повну чи переважну архітектурну доступність в містах України просто неможливо.
Усвідомлюючи це та враховуючи наявний багаторічний досвід успішного юридичного захисту фізичних та юридичних осіб, члени трудового колективу ПП "Система Правових Технологій", в особі Адвоката Жарого Дмитра Юрійовича та Юриста вищої категорії Копйової Оксани Леонідівни, вирішили заснувати цей Друкований засіб масової інформації "Правові Технології" та сприяти благодійному розвитку юридичної освіти, підвищенню рівня обізнаності інвалідів м. Дніпропетровська з питань прав людини, створення власного бізнесу, захисту прав та інтересів, новел законодавства. Видання випускається за рахунок коштів засновників та безкоштовно розповсюджується серед визначеної цільової аудиторії, а саме: інвалідів м. Дніпропетровськ.
Це перше видання, яке підготовлене на підставі фундаментальної роботи "Національної Асамблеї інвалідів України" – Правова абетка «Дізнайся про свої права більше», що було підготовлено нею в рамках проекту «Від соціального захисту – до забезпечення прав» авторським колективом в особі: Олег Лепетюк, Олег Полозюк, Наталія Скрипка, Лариса Байда, за їх люб'язної згоди.
Тут ви знайдете відповіді на найбільш поширені питання, перелік яких упорядкований на підставі звернень людей з інвалідністю та їх родин, що надходять до Юридичної компанії "Система Правових Технологій" та до Національної Асамблеї інвалідів України.
Сподіваємось, що видання вам буде у нагоді та сприятиме встановленню і дотриманню прав!
З повагою, Жарий Дмитро Юрійович
Копйова Оксана Леонідівна
ЯКИЙ ТЕРМІН РОЗГЛЯДУ ЗВЕРНЕНЬ ГРОМАДЯН?
До вищестоящого органу можна звертатись із заявою коли вона вже була розглянута нижчестоящим органом, з наданням відповіді, яка не задовольняє заявника. Заяви та звернення повинні бути подані обов'язково в письмовій формі, особисто або надіслані поштою рекомендованим листом і зареєстровані в органах, куди подається заява, з присвоєнням вхідного номеру (копія з реєстраційним номером залишається у заявника). Заява на рішення, що оскаржується, може бути подана до органу або посадової особи вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення з прийнятим рішенням. Звернення розглядаються і вирішуються у місячний термін, а ті, які не потребують додаткового вивчення - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів з дня отримання. Загальний термін вирішення питань не може перевищувати сорока п'яти днів (ст. 17, 20 Закону України "Про звернення громадян"). У разі коли відповідь на вашу заяву не надійшла вчасно потрібно звернутись з письмовою заявою до керівника цього ж органу та крім викладених вимог наголосити на порушенні терміну розгляду заяв, або ж до органів Прокуратури з аналогічною вимогою.
ЯКЩО ПРАВА ЛЮДИНИ З ІНВАЛІДНІСТЮ ПОРУШЕНІ, КУДИ МОЖНА ЗВЕРНУТИСЯ?
Якщо права людини з інвалідністю порушені можна звернутися із заявою чи скаргою до органів Прокуратури або до суду. Інваліди І та ІІ груп звільняються від сплати судового збору та державного мита, крім підприємців-інвалідів, що звертаються до господарських судів.
ЯКІ ПІЛЬГИ МАЮТЬ ЛЮДИ З ІНВАЛІДНІСТЮ ПРИ ЗВЕРНЕННІ ДО СУДУ?
При зверненні до суду особа, яка звертається, повинна сплатити судовий збір.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать:
1. витрати на інформаційно-технічне забезпечення;
2. витрати на правову допомогу;
3. витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду;
4. витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз;
5. витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.
До витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи відносяться витрати, пов'язані з інформуванням учасників цивільного процесу про хід і результати розгляду справи, а також витрати, пов'язані з виготовленням та видачею копій судових рішень.
Розмір та порядок оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи залежно від категорії справ встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Не підлягають оплаті при зверненні до суду і покладаються на сторони після розгляду справи судом витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про:
1. поновлення на роботі;
2. стягнення заробітної плати, компенсацій працівникам, вихідної допомоги, відшкодування за затримку їх ви плати;
3. відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи;
4. стягнення аліментів;
5. визнання батьківства або материнства.
Не підлягають оплаті витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про:
1. обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи;
2. надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності;
3. надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку;
4. обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу;
5. відшкодування шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішення ми, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду;
6. оголошення фізичної особи померлою внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
3
Не підлягають оплаті витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах, в яких, у випадках, встановлених законом, представництво інтересів громадянина або держави в суді здійснює прокурор.
Не підлягають оплаті витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб у випадках, якщо представництво їх інтересів у суді відповідно до закону або міжнародного договору, згоду на обов'язковість якого надано Верховною Радою України, здійснюють Міністерство юстиції України та/ чи органи опіки та піклування або служби у справах дітей.
Суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
Якщо у встановлений судом строк судові витрати не будуть оплачені, заява відповідно до статті 207 ЦПК України залишається без розгляду, або витрати стягуються за судовим рішенням у справі, коли оплата судових витрат була відстрочена або розстрочена до ухвалення цього рішення.
З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати.
Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.
Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Витрати фізичних осіб, пов'язані з оплатою правової допомоги при розгляді судом справ про оголошення померлою фізичної особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку, або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, несуть юридичні особи, на території яких мав місце нещасний випадок внаслідок таких надзвичайних ситуацій.
ЯКІ ВИДИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ З БОКУ ДЕРЖАВИ МОЖУТЬ ОТРИМУВАТИ ОСОБИ З ІНВАЛІДНІСТЮ?
З боку держави громадяни можуть отримувати соціальне забезпечення у вигляді пенсій та державної соціальної допомоги. В залежності від віку, стану здоров'я, соціального стану, державою гарантується громадянам соціальний захист, порядок надання якого регулюється відповідними законами України, знайти які можна у всесвітній мережі Інтернет за адресою: www.rada.gov.ua
ЧИ Є В УКРАЇНІ СПЕЦІАЛЬНІ СЛУЖБИ, ЩО НАДАЮТЬ ПОСЛУГИ ДЛЯ ОДИНОКИХ ГРОМАДЯН З ІНВАЛІДНІСТЮ?
Так, зазначені служби створюються та функціонують на підставі Закону України "Про соціальні послуги". Щоб скористатись їх послугами особі потрібно звернутись до територіального центру Управління праці та соціального захисту за місцем проживання.
ХТО МОЖЕ БУДИ ОФОРМЛЕНИЙ "ПОМІЧНИКОМ" ДЛЯ ОСІБ, ЯКІ ВНАСЛІДОК ВАД ЗДОРОВ'Я НЕ МОЖУТЬ САМОСТІЙНО РЕАЛІЗОВУВАТИ СВОЇ ПРАВА ТА ВИКОНУВАТИ ОБОВ'ЯЗКИ?
Для того, щоб надавати допомогу людині з інвалідністю, не обов'язково бути його опікуном. Опікунство призначається у випадку визнання особи недієздатною. Наприклад, внаслідок психічного захворювання, після відповідного рішення суду. Для допомоги дієздатній фізичній особі у реалізації її прав та виконанні обов'язків може бути наданий "помічник", як це передбачається Цивільним кодексом України. Дієздатна фізична особа, яка за станом здоров'я не може самостійно реалізовувати свої права та виконувати обов'язки, має право обрати собі "помічника". Таким помічником повинна бути дієздатна фізична особа. За заявою особи, яка потребує допомоги, ім'я її "помічника" реєструється органом опіки та піклування, що підтверджується відповідним документом. "Помічник" має право на одержання пенсії, аліментів, заробітної плати, поштової кореспонденції, що належать фізичній особі, яка потребує допомоги. "Помічник" має право вчиняти дрібні побутові правочини в інтересах особи, яка потребує допомоги, відповідно до наданих йому повноважень. "Помічник" представляє особу в органах державної влади, органах влади, місцевого самоврядування та організаціях, діяльність яких пов'язана з обслуговуванням населення. "Помічник" може представляти фізичну особу в суді лише на підставі окремої довіреності. Послуги "помічника" є оплатними, якщо інше не визначено за домовленістю сторін. "Помічник" може бути у будь-який час відкликаний особою, яка потребувала допомоги. У цьому разі повноваження "помічника" припиняються.
ЧИ МАЮТЬ ОСОБИ З ІНВАЛІДНІСТЮ ПІЛЬГИ ПРИ ВСТУПІ ДО ВУЗІВ?
Так. У разі складання вступних іспитів з позитивним результатом до вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації зараховуються поза конкурсом діти-інваліди та інваліди першої і другої груп, яким не протипоказане навчання за обраною спеціальністю; до професійно-технічних навчальних закладів – діти-4
інваліди та інваліди, яким не протипоказане навчання за обраною професією (спеціальністю) та спеціалізацією.
За інших рівних умов переважне право на зарахування до вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних закладів мають інваліди та діти з малозабезпечених сімей, у яких:
– обидва батьки є інвалідами;
– один з батьків - інвалід, а інший помер;
– одинока матір з числа інвалідів;
– батько - інвалід, який виховує дитину без матері.
Відповідно до ст. 22 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів України", під час навчання зазначеним категоріям громадян стипендія та пенсія (державна соціальна допомога інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам) виплачуються в повному розмірі.
Звертаємо увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 р. № 1312 "Про заснування академічної стипендії Кабінету Міністрів України обдарованим студентам з числа інвалідів" передбачено заснування з 01 січня 2010 р. 100 академічних стипендій Кабінету Міністрів України обдарованим студентам вищих навчальних закладів III – IV рівня акредитації з числа інвалідів. Академічна стипендія виплачується обдарованим студентам вищих навчальних закладів III – IV рівня акредитації з числа інвалідів, які навчаються за освітньо-кваліфікаційним рівнем "бакалавр", "спеціаліст" або "магістр", у розмірі 850 гривень на місяць. Студентам зазначеної категорії з числа інвалідів I групи академічна стипендія збільшується на 50 відсотків.
ЧИ МОЖУТЬ ОСОБИ З ІНВАЛІДНІСТЮ ПРАЦЮВАТИ?
Так. З метою реалізації творчих і виробничих здібностей людей з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.
Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування з урахуванням обмежених можливостей інваліда.
Відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення інваліда на іншу роботу без його згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров'я перешкоджає виконанню професійних обов'язків, загрожує здоров'ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров'я інвалідів.
Забезпечення прав людей з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань людини з інвалідністю, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування людей з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Особам з інвалідністю, які не мають змоги працювати на підприємствах, в установах, організаціях, державна служба зайнятості сприяє у працевлаштуванні з умовою про виконання роботи вдома.
Також люди з інвалідністю можуть залучатися до оплачуваних громадських робіт, але виключно за їх згодою.
ЧИ МОЖЕ ОСОБА З ІНВАЛІДНІСТЮ МАТИ СТАТУС "БЕЗРОБІТНОГО" ТА КОРИСТУВАТИСЯ ДОПОМОГОЮ ЧИ ІНШИМИ СОЦІАЛЬНИМИ ПОСЛУГАМИ?
Особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрована у державній службі зайнятості як "безробітний". Рішення про визнання особи з інвалідністю "безробітним" і взяття його на облік для працевлаштування приймається Центром зайнятості за місцем проживання особи з інвалідністю на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів. 5
Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань. Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для людей з інвалідністю, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії громадян у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
ЧИ ЗМЕНШУЄТЬСЯ РОЗМІР ПЕНСІЇ ЛЮДИНИ З ІНВАЛІДНІСТЮ, ЯКЩО ВОНА ВЛАШТОВУЄТЬСЯ НА РОБОТУ?
Ні. Більше того, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" працююча особа з інвалідністю має право кожні два роки на перерахунок пенсії у відповідності до розміру заробітної плати та страхового стажу.
ЧИ МОЖУТЬ РОБІТНИКИ З ІНВАЛІДНІСТЮ ПРАЦЮВАТИ В НІЧНИЙ ЧАС ТА НА НАДУРОЧНИХ РОБОТАХ?
Робота осіб з інвалідністю у нічний час та залучення їх до надурочних робіт допускається лише за згодою працівника-інваліда.
ЯКИЙ СТРОК ВІДПУСТКИ ПРАЦІВНИКА З ІНВАЛІДНІСТЮ?
Тривалість щорічної оплачуваної відпустки для інвалідів І та ІІ груп – 30 календарних днів, для інвалідів ІІІ групи – 28 календарних днів; тривалість щорічної неоплачуваної відпустки для інвалідів І та ІІ груп до 60 календарних днів, а інвалідів ІІІ групи до 30 календарних днів.
ЧИ МОЖУТЬ ЗВІЛЬНИТИ/СКОРОТИТИ ПРАЦІВНИКА З ІНВАЛІДНІСТЮ?
Звільнення працівника з інвалідністю за ініціативою адміністрації, переведення на іншу роботу без його згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком МСЕК стан його здоров'я перешкоджає виконанню ним професійних обов'язків, загрожує здоров'ю і безпеці праці інших осіб або коли продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню стану здоров'я особи.
Проте, законодавство не забороняє звільняти з роботи працівників з інвалідністю з причин не пов'язаних з інвалідністю – прогул, порушення трудової дисципліни тощо. Працівники, які отримали на підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання, мають переважне право на залишення на роботі при скороченні штату або чисельності працівників, якщо за кваліфікацією та продуктивністю праці вони не поступаються іншим працівникам.
ЯК І НАД КИМ ВСТАНОВЛЮЄТЬСЯ ОПІКУНСТВО?
Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
Опіка встановлюється над малолітніми особами, які позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.
Суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.
Опікуна або піклувальника призначає орган опіки та піклування, крім випадків, встановлених ст. 60 Цивільного кодексу України.
Опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю, яка має подати відповідну письмову заяву про призначення її опікуном або піклувальником. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника.
При призначенні опікуна для малолітньої особи та при призначенні піклувальника для неповнолітньої особи враховується бажання підопічного.
Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.
Опікуном або піклувальником не може бути фізична особа:
1. яка позбавлена батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;
2. поведінка та інтереси якої суперечать інтересам фізичної особи, яка потребує опіки або піклування.
До встановлення опіки або піклування і призначення опікуна чи піклувальника опіку або піклування над фізичною особою здійснює відповідний орган опіки та піклування. 6
Якщо над фізичною особою, яка перебуває у навчальному закладі, закладі охорони здоров'я або закладі соціального захисту населення, не встановлено опіку чи піклування або не призначено опікуна чи піклувальника, опіку або піклування над нею здійснює цей заклад.
Опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. Опікун малолітньої особи зобов'язаний дбати про її виховання, навчання та розвиток.
Опікун має право вимагати повернення підопічного від осіб, які тримають його без законної підстави.
Опікун вчиняє правочини від імені та в інтересах підопічного.
Опікун зобов'язаний вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного.
Опікун, його дружина, чоловік та близькі родичі (батьки, діти, брати, сестри) не можуть укладати з підопічним договорів, крім передання майна підопічному у власність за договором дарування або у безоплатне користування за договором позички.
Опікун не може здійснювати дарування від імені підопічного, а також зобов'язуватися від його імені порукою.
ХТО МАЄ ПРАВО НА ПЕНСІЮ З ВТРАТИ ГОДУВАЛЬНИКА?
На підставі ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається:
1. Непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій ст. 32 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
2. Непрацездатними членами сім'ї вважаються:
– чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;
– діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років.
Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні;
– чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.
3. До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:
– були на повному утриманні померлого годувальника;
– одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
4. Усиновлені діти мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника нарівні з рідними дітьми.
5. Пасинок і падчерка мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника нарівні з рідними дітьми, якщо вони не одержували аліментів від батьків.
6. Неповнолітні діти, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, зберігають це право і в разі їх усиновлення.
7. Положення цього Закону, що стосуються сім'ї померлого, відповідно поширюються і на сім'ю особи, визнаної безвісно відсутньою або оголошеною померлою у встановленому законом порядку.
8. Пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, призначаються відповідно до Закону України "Про 7
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
ЯКІ УМОВИ ПРИЗНАЧЕННЯ ТА РОЗМІР ПЕНСІЇ З ВТРАТИ ГОДУВАЛЬНИКА?
Відповідно до ст. 26, 36 – 39 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 % пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 % пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Дітям-сиротам пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірах, визначених час-тиною першою цієї статті, виходячи з розміру пенсії за віком кожного з батьків.
Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку - довічно.
Зміна розміру пенсії або припинення її виплати членам сім'ї здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому склалися обставини, що спричинили зміну розміру або припинення виплати пенсії.
На всіх членів сім'ї, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, призначається одна спільна пенсія.
На вимогу члена сім'ї із загальної суми пенсії виділяється його частка, яка виплачується окремо. Виділення частки пенсії провадиться з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому надійшла заява про виділення частки пенсії.
ЯКИЙ ОРГАН ВСТАНОВЛЮЄ СТАТУС ДИТИНИ-ІНВАЛІДА?
Особам у віці до 18 років лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів встановлюється категорія "дитина-інвалід". Звернутись потрібно до поліклініки за місцем проживання. Встановлення інвалідності і ступеня втрати здоров'я, відповідно до Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" супроводжується складанням індивідуальної програми реабілітації інваліда, дитини-інваліда, що визначає реабілітаційні заходи і терміни їх реалізації.
ЯКИЙ РОЗМІР НАДБАВКИ НА ДОГЛЯД ЗА ІНВАЛІДОМ I ГРУПИ? ДИТИНОЮ-ІНВАЛІДОМ?
Інвалідам з дитинства I групи встановлюється надбавка на догляд за ними в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Одиноким інвалідам з дитинства II і III груп, які за висновком медико-соціальної експертної комісії потребують постійного стороннього догляду, встановлюється надбавка на догляд за ними в розмірі 15 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Надбавка на догляд за дитиною-інвалідом установлюється в розмірі: на дитину-інваліда віком до 6 років - 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, на дитину-інваліда віком від 6 до 18 років - 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років.
При визначенні розмірів надбавок на догляд за інвалідами з дитинства та дітьми-інвалідами з важкими формами інвалідності, які потребують постійного стороннього догляду або допомоги (прикуті до ліжка, сліпоглухонімі, з психічними вадами тощо) внаслідок захворювань за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, не може застосовуватися рівень забезпечення прожиткового мінімуму.
ЯКЩО БАТЬКИ ПРАЦЮЮТЬ, ЧИ ОТРИМУЮТЬ ВОНИ НАДБАВКУ НА ДОГЛЯД ЗА ДИТИНОЮ-ІНВАЛІДОМ?
Надбавка на догляд за дитиною-інвалідом віком до 18 років призначається одному з батьків, усиновителів, опікуну, піклувальнику, які не працюють і фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом. Одинокій матері (одинокому батьку) надбавка на догляд за дитиною-інвалідом призначається незалежно від факту роботи.
ЯКІ ПІЛЬГИ МАЮТЬ БАТЬКИ ДИТИНИ-ІНВАЛІДА?
Окремо, така категорія громадян як "батьки дітей – інвалідів" в якості категорії громадян, на яких поширюються пільги чинним законодавством не відокремлена. У відповідях на питання, що містяться у даному виданні вказується на ті окремі пільги, якими можуть користуватися батьки дітей-інвалідів. Зокрема, це право на отримання допомоги на догляд, право на пільговий проїзд при супроводженні дитини-інваліда, право на вихід на пенсію на пільгових умовах, тобто на 5 років раніше віку, що дає право на оформлення пенсії за віком. Інші пільги можуть бути передбачені нормативно-правовими актами, які приймають органи місцевого самоврядування. 8
БАТЬКИ ДОГЛЯДАЮТЬ ДИТИНУ-ІНВАЛІДА/ДОРОСЛОГО З ІНВАЛІДНІСТЮ, ЧИ НАРАХОВУЄТЬСЯ ЇМ ТРУДОВИЙ СТАЖ?
Загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню серед інших категорій громадян підлягають: один з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом, а також непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за інвалідом І групи або за престарілим, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досяг 80-річного віку, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу або компенсацію відповідно до законодавства.
ЯКИМИ ПІЛЬГАМИ КОРИСТУЮТЬСЯ ОСОБИ З ІНВАЛІДНІСТЮ?
На підставі Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" особи з інвалідністю можуть мати наступні пільги:
Жилі приміщення, займані особами з інвалідністю або сім'ями, у складі яких вони є, під'їзди, сходові площадки будинків, в яких мешкають люди з інвалідністю, мають бути обладнані спеціальними засобами і пристосуваннями відповідно до індивідуальної програми реабілітації, а також телефонним зв'язком.
Обладнання зазначених жилих приміщень здійснюється органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями, у віданні яких знаходиться житловий фонд.
Обладнання індивідуальних жилих будинків, в яких проживають люди з інвалідністю, здійснюється підприємствами, установами і організаціями, з вини яких настала інвалідність, а в інших випадках - відповідними органами місцевого самоврядування. У разі невідповідності житла вимогам, визначеним висновком медико-соціальної експертизи, і неможливості його пристосування до потреб людини з інвалідністю, може провадитись заміна жилої площі.
Органи місцевого самоврядування забезпечують виділення земельних ділянок особам з інвалідністю із захворюваннями опорно-рухового апарату під будівництво гаражів для автомобілів з ручним керуванням поблизу місця їх проживання.
Місцеві органи державної влади зобов'язані забезпечувати людям з інвалідністю необхідні умови для вільного доступу і користування культурно-видовищними закладами і спортивними спорудами, для занять фізкультурою і спортом, а також забезпечувати надання спеціального спортивного інвентарю.
Люди з інвалідністю користуються переліченими послугами безкоштовно або на пільгових умовах згідно з рішеннями органів місцевого самоврядування за участю громадських організацій інвалідів.
Інваліди забезпечуються засобами спілкування, що полегшують їх взаємодію між собою та з іншими категоріями населення. Порядок і умови такого забезпечення передбачаються місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування за участю громадських організацій інвалідів.
Інваліди першої та другої груп мають право на позачергове і пільгове встановлення квартирних телефонів за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів. Порядок і умови встановлення телефонів інвалідам визначаються Кабінетом Міністрів України з урахуванням пропозицій всеукраїнських громадських організацій інвалідів.
Інвалідам першої, другої груп і сім'ям, у складі яких є два або більше інвалідів, оплата послуг електрозв'язку за місцеві телефонні розмови з квартирних телефонів за почасовим (по хвилинним, по секундним) обліком їх тривалості встановлюється тільки за їх згодою.
Інвалідам першої, другої груп і сім'ям, у складі яких є два або більше інвалідів, оплата послуг електрозв'язку за місцеві телефонні розмови з квартирних телефонів за почасовим (по хвилинним, по секундним) обліком їх тривалості встановлюється тільки за їх згодою.
Інвалідам першої, другої груп по зору надається право безплатного користування радіотрансляційною точкою.
Інвалідам і дітям-інвалідам надаються безоплатно або на пільгових умовах послуги з соціально-побутового і медичного обслуговування, технічні та інші засоби реабілітації (засоби для пересування, протезні вироби, сурдотехнічні засоби, мобільні телефони для письмового спілкування тощо), вироби медичного призначення (індивідуальні пристрої, протези очей, зубів, щелеп, окуляри, слухові та голосоутворювальні апарати, ендопротези, сечо- та калоприймачі тощо) на підставі індивідуальної програми реабілітації, автомобілі - за наявності відповідного медичного висновку.
Інваліди, які отримують пенсію, що не перевищує мінімального розміру пенсії, або державну соціальну допомогу, призначену замість пенсії, діти-інваліди мають право на безплатне придбання лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування.
Інваліди першої і другої груп мають право при амбулаторному лікуванні на придбання лікарських засобів за рецептами лікарів з оплатою 50 % їх вартості.
Інваліди і діти-інваліди за наявності медичних показань мають право на безплатне забезпечення санаторно-курортними путівками. 9
Порядок та умови забезпечення інвалідів і дітей-інвалідів лікарськими, технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення, санаторно-курортними путівками, автомобілями, а також переліки технічних та інших засобів реабілітації і виробів медичного призначення визначає Кабінет Міністрів України.
Після смерті інваліда, дитини-інваліда автомобіль, виданий безоплатно чи на пільгових умовах, у тому числі визнаний гуманітарною допомогою, за бажанням членів його сім'ї може бути переданий у їх власність у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Технічні та інші засоби реабілітації можуть бути залишені у власності членів сім'ї померлого інваліда, дитини-інваліда в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Транспортне обслуговування інвалідів здійснюється на пільгових умовах.
Інваліди, діти-інваліди та особи, які супроводжують інвалідів першої групи або дітей-інвалідів (не більше одного супроводжуючого), мають право на безплатний проїзд у пасажирському міському транспорті (крім метрополітену і таксі), а також всіма видами приміського транспорту.
Діти-інваліди та інваліди першої, другої груп по зору і з ураженням опорно-рухового апарату та особи, які супроводжують інвалідів першої групи або дітей-інвалідів зазначених категорій (не більше одного супроводжуючого), мають право на безплатний проїзд також у метро.
Інваліди, діти-інваліди та особи, які супроводжують інвалідів першої групи або дітей-інвалідів (не більше однієї особи, яка супроводжує інваліда або дитину-інваліда), мають право на 50 % знижку вартості проїзду на внутрішніх лініях (маршрутах) повітряного, залізничного, річкового та автомобільного транспорту в період з 1 жовтня по 15 травня.
Пільгове перевезення інвалідів здійснюють усі підприємства транспорту незалежно від форми власності та підпорядкування відповідно до Закону України "Про транспорт".
Категорії інвалідів та дітей-інвалідів і порядок їх транспортного обслуговування на пільгових умовах визначає Кабінет Міністрів України.
Пільговий проїзд надається за умови, якщо середньомісячний сукупний доход сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищував величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, збільшену на коефіцієнт 1,1 у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Пільги зберігаються за інвалідами та дітьми-інвалідами незалежно від виду виплачуваної пенсії або допомоги, призначеної замість пенсії.
У випадках, коли іншими нормативно-правовими актами передбачені норми, що підвищують встановлений рівень соціального захисту інвалідів, застосовуються положення тих нормативно-правових актів, які визначають найбільший рівень соціального захисту інвалідів.
Якщо інвалід має право на одну і ту ж пільгу за Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" і одночасно за іншим нормативно-правовим актом, пільга йому надається лише за одним з них за його вибором (незалежно від підстави встановлення пільги).
ЯКІ ПІЛЬГИ МАЮТЬ ІНВАЛІДИ ВІЙНИ?
Згідно ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" інвалідам війни та прирівняним до них особам надаються такі пільги:
1. Безплатне одержання ліків, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів та виробів медичного призначення за рецептами лікарів;
2. Позачергове безплатне зубопротезування (за винятком протезування з дорогоцінних металів), безплатне забезпечення іншими протезами і протезно-ортопедичними виробами;
3. Безоплатне позачергове забезпечення санаторно-курортним лікуванням з компенсацією вартості проїзду до санаторно-курортного закладу і назад або одержання замість путівки грошової компенсації. Порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсацій визначаються Кабінетом Міністрів України.
Інваліди війни забезпечуються путівками відповідно органами соціального захисту населення, охорони здоров'я, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону України та іншими органами за місцем перебування на обліку або за місцем роботи.
4. 100-процентна знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. метр загальної площі житла на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю);
5. 100-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання.
10
Площа житла, на яку надається знижка, при розрахунках плати за опалення становить 21 кв. метр опалювальної площі на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метрів на сім'ю.
Для сімей, що складаються лише з непрацездатних осіб, надається 100-процентна знижка за користування газом для опалювання житла на подвійний розмір нормативної опалювальної площі (42 кв. метри на кожну особу, яка має право на знижку плати, та 21 кв. метр на сім'ю);
6. 100-процентна знижка вартості палива, в тому числі рідкого, в межах норм, встановлених для продажу населенню, для осіб, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення;
7. Безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання. Це право поширюється і на особу, яка супроводжує інваліда I групи;
8. Позачерговий безплатний капітальний ремонт власних жилих будинків і квартир та першочерговий поточний ремонт жилих будинків і квартир у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;
9. Позачергове обслуговування амбулаторно-поліклінічними закладами, а також позачергова госпіталізація.
Ліквідація госпіталів для інвалідів Великої Вітчизняної війни здійснюється лише за погодженням з Кабінетом Міністрів України;
10.Позачергове безплатне встановлення квартирних телефонів і позачергове користування всіма послугами зв'язку. Абонементна плата за користування квартирним телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів, а для інвалідів Великої Вітчизняної війнита війни з Японією зі 100-процентною знижкою від затверджених тарифів;
11.Користування при виході на пенсію (незалежно від часу виходу на пенсію) чи зміні місця роботи поліклініками та госпіталями, до яких вони були прикріплені за попереднім місцем роботи;
12.Право на щорічне медичне обстеження і диспансеризацію із залученням необхідних спеціалістів;
13.Позачергове працевлаштування за спеціальністю відповідно до підготовки та висновків медико-соціальної експертизи.
Праця інвалідів війни регулюється відповідними нормами законодавства України про працю і соціальний захист інвалідів;
14.Переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці та на працевлаштування у разі ліквідації підприємств, установ, організацій;
15.Виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності працюючим інвалідам війни в розмірі 100-процентної середньої заробітної плати незалежно від стажу роботи;
16.Виплата працюючим інвалідам допомоги по тимчасовій непрацездатності до 4 місяців підряд або до 5 місяців протягом календарного року, а також допомоги по державному соціальному страхуванню за весь період перебування в санаторії з урахуванням проїзду туди і назад у разі, коли для лікування не вистачає щорічної і додаткової відпусток;
17.Використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки без збереження заробітної плати строком до двох тижнів на рік;
18.Позачергове забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у тому числі за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами державної виконавчої влади, підприємствами та організаціями у розпорядження місцевих Рад та державних адміністрацій. Особи, зазначені в цій статті, забезпечуються жилою площею протягом двох років з дня взяття на квартирний облік, а інваліди І групи з числа учасників бойових дій на території інших країн - протягом року.
Органи державної виконавчої влади, виконавчі комітети місцевих Рад зобов'язані надавати допомогу інвалідам війни у будівництві індивідуальних жилих будинків. Земельні ділянки для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва відводяться зазначеним особам у першочерговому порядку;
19.Одержання позики на будівництво, реконструкцію або капітальний ремонт жилих будинків і подвірних будівель, приєднання їх до інженерних мереж, комунікацій, а також позики на будівництво або придбання дачних будинків і благоустрій садових ділянок з погашенням її протягом 10 років починаючи з п'ятого року після закінчення будівництва. Зазначені позики надаються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України;
20.Першочергове право на вступ до житлово-будівельних (житлових) кооперативів, кооперативів по будівництву та експлуатації колективних гаражів, стоянок для транспортних засобів та їх технічне обслуговування, до садівницьких товариств, на придбання матеріалів для індивідуального будівництва і садових будинків. Гаражі, стоянки для транспортних засобів інвалідів війни, які мають медичні показання на забезпечення транспортом, як правило, споруджуються поблизу будинків.
11
21.Інвалідам I і II груп надається право безплатного проїзду один раз на рік (туди і назад) залізничним, водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом, а особам, які супроводжують інвалідів I групи (не більше одного супроводжуючого), - 50-процентна знижка вартості проїзду один раз на рік (туди і назад) зазначеними видами транспорту.
Інвалідам III групи надається право безплатного проїзду один раз на два роки (туди і назад) залізничним, водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом незалежно від наявності залізничного сполучення або проїзду один раз на рік (туди і назад) зазначеними видами транспорту з 50-процентною знижкою вартості проїзду.
Інвалідам війни та особам, які супроводжують у поїздках інвалідів І групи (не більше одного супроводжуючого), надається право користування міжміським транспортом зазначених видів у період з 1 жовтня по 15 травня з 50-процентною знижкою вартості проїзду без обмеження кількості поїздок.
22.Позачергове безоплатне забезпечення автомобілем (за наявності медичних показань для забезпечення автомобілем) на термін експлуатації до 10 років (з наступною заміною на новий), виплата компенсації на бензин (пальне), ремонт, технічне обслуговування автомобілів або на транспортне обслуговування в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
23.Звільнення від сплати податків, зборів і мита всіх видів та земельного податку;
24.Звільнення від орендної плати за нежилі приміщення, що орендуються інвалідами війни під гаражі для спеціальних засобів пересування (автомобілів, мотоколясок, велоколясок тощо) та безплатне надання для цих засобів гаражів-стоянок незалежно від їх форми власності;
25.Позачергове влаштування до закладів соціального захисту населення, а також обслуговування службами соціального захисту населення вдома. У разі неможливості здійснення такого обслуговування закладами соціального захисту населення відшкодовуються витрати, пов'язані з доглядом за цим інвалідом, в порядку і розмірах, встановлених чинним законодавством;
26.Позачергове обслуговування підприємствами, установами, організаціями служби побуту, громадського харчування, житлово-комунального господарства, міжміського транспорту;
27.Право на позачергове забезпечення продовольчими товарами поліпшеного асортименту та промисловими товарами підвищеного попиту згідно з переліком та нормами, що встановлюються Урядом Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.
Для продажу цих товарів створюються спеціалізовані салони-магазини, секції, відділи та інші види пільгового торговельного обслуговування. Продаж товарів здійснюється за соціально доступними цінами за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України.
Магазини, секції, відділи та інші торговельні підприємства, що обслуговують інвалідів та ветеранів війни, звільняються від сплати податку на добавлену вартість.
Пільги щодо плати за житло, комунальні послуги та паливо, надаються інвалідам війни та членам їх сімей, які проживають разом з ними, незалежно від виду житла чи форми власності на нього.
Площа житла, на яку нараховується 100-процентна знижка плати, визначається в максимально можливому розмірі в межах загальної площі житлового приміщення (будинку) згідно з нормами користування (споживання).
Якщо в складі сім'ї є особи, які мають право на знижку плати в розмірі, меншому ніж 100 процентів, спочатку обчислюється в максимально можливому розмірі 100 процентів відповідна знижка плати.
Інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються: інвалідам I групи - у розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, II групи - 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, III групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
ЯКІ ПІЛЬГИ МАЮТЬ ОСОБИ З ІНВАЛІДНІСТЮ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ЖИТЛОМ?
Інваліди війни, чорнобильці 1 категорії, інваліди праці мають право на позачергове забезпечення житлом на нижніх поверхах та в будинках з ліфтом.
Право на позачергове отримання житла і матеріальну допомогу на його благоустрій мають (якщо за висновком МСЕК самостійно себе обслуговують і можуть самостійно жити) молоді інваліди-сироти після закінчення інтернату. Додатковою житловою площею, кімнатою можуть бути забезпечені інваліди, діагноз яких входить до "Переліку захворювань, які дають право особам які страждають на ці захворювання, на позачергове отримання житлової площі" та переліку хронічних захворювань при яких особи, які хворіють на це захворювання, не можуть проживати в комунальних квартирах або в одній кімнаті з членами своєї сім'ї. 12
Інваліди та сім'ї, в яких є діти-інваліди, мають переважне право на поліпшення житлових умов в порядку, передбаченому чинним законодавством.
ЯКІ УМОВИ ВСТАНОВЛЕННЯ СТАТУСУ «ВЕТЕРАН ПРАЦІ» ДЛЯ ІНВАЛІДІВ?
"Ветеранами праці" визнаються також інваліди І і II груп, які одержують пенсії по інвалідності, якщо вони мають стаж роботи не менше 15 років.
ЯКІ ПІЛЬГИ У "ВЕТЕРАНІВ ПРАЦІ"?
"Ветеранам праці" надаються такі пільги:
1. Користування при виході на пенсію чи зміні місця роботи поліклініками, до яких вони були прикріплені за попереднім місцем роботи;
2. Першочергове безплатне зубопротезування (за винятком протезування із дорогоцінних металів);
3. Переважне право на забезпечення санаторно-курортним лікуванням, а також на компенсацію вартості самостійного санаторно-курортного лікування в порядку і розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України;
4. Щорічне медичне обстеження і диспансеризація із залученням необхідних спеціалістів;
5. Першочергове обслуговування в лікувально-профілактичних закладах, аптеках та першочергова госпіталізація;
6. Використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки без збереження заробітної плати строком до двох тижнів на рік;
7. Переважне право на забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом;
8. Першочергове одержання позики на індивідуальне (кооперативне) житлове будівництво з погашенням її протягом 10 років починаючи з п'ятого року після закінчення будівництва, а також першочергове одержання позики для будівництва або придбання дачних будинків і благоустрою садових ділянок;
9. Переважне право на вступ до садівницьких товариств (кооперативів), кооперативів по будівництву та експлуатації колективних гаражів;
10.Переважне право на встановлення домашніх телефонів;
11.Звільнення від плати за землю та сплати земельного податку;
12.Безплатний проїзд всіма видами міського пасажирського транспорту (за винятком таксі), автомобільним транспортом загального користування (за винятком таксі) в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів в межах області (Республіки Крим) за місцем проживання.
ЯКЕ ЗНАЧЕННЯ МАЄ ІНДИВІДУАЛЬНА ПРО ГРАМА РЕАБІЛІТАЦІЇ ДЛЯ ОСОБИ З ІНВАЛІДНІСТЮ? ЧИ ОБОВ'ЯЗКОВЕ ОФОРМЛЕННЯ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ ПРОГРАМИ РЕАБІЛІТАЦІЇ ДЛЯ КОЖНОЇ ЛЮДИНИ З ІНВАЛІДНІСТЮ?
Індивідуальна програма реабілітації - комплекс оптимальних видів, форм, обсягів, термінів реабілітаційних заходів з визначенням порядку і місця їх проведення, спрямованих на відновлення та компенсацію порушених або втрачених функцій організму і здібностей конкретної особи до виконання видів діяльності, визначених у рекомендаціях медико-соціальної експертної комісії
Індивідуальна програма реабілітації інваліда розробляється відповідно до Державної типової програми реабілітації інвалідів для повнолітніх інвалідів - медико-соціальною експертною комісією, для дітей-інвалідів - лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів. Визначення конкретних обсягів, методів і термінів проведення реабілітаційних заходів, які повинні бути здійснені щодо інваліда, дитини-інваліда, кошторис витрат за рахунок бюджетних коштів чи загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також контроль за виконанням індивідуальної програми реабілітації інваліда в межах своїх повноважень здійснюють медико-соціальні експертні комісії (лікарсько-консультаційні комісії лікувально-профілактичних закладів - щодо дітей-інвалідів), органи праці та соціального захисту населення, служби зайнятості, реабілітаційні установи, розпорядники відповідних коштів.
Обсяг реабілітаційних заходів, що передбачається індивідуальною програмою реабілітації інваліда, не може бути меншим від передбаченого Державною типовою програмою реабілітації інвалідів.
Індивідуальна програма реабілітації інваліда є обов'язковою для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними установами, підприємствами, установами, організаціями, в яких працює або перебуває інвалід, дитина-інвалід, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, типу і форми власності. 13
Індивідуальна програма реабілітації має для інваліда, дитини-інваліда рекомендаційний характер. Інвалід (законний представник дитини-інваліда) має право відмовитися від будь-якого виду, форми та обсягу реабілітаційних заходів, передбачених його індивідуальною програмою реабілітації, або від усієї програми в цілому. Інвалід (законний представник дитини-інваліда) самостійно вирішує питання про вибір та забезпечення конкретними засобами чи послугами реабілітації, включаючи засоби пересування, вироби медичного призначення, друковані видання зі спеціальним шрифтом, звукопідсилювальну апаратуру, санаторно-курортне лікування тощо в межах його індивідуальної програми реабілітації.
Положення про індивідуальну програму реабілітації інваліда, порядок її фінансування та реалізації затверджується Кабінетом Міністрів України.
ЯК ОСКАРЖИТИ РІШЕННЯ МСЕК?
У разі незгоди з рішенням районної, міжрайонної, міської комісії хворий, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання або інвалід має право подати протягом місяця після одержання висновку комісії письмову заяву до Кримської республіканської, обласної, Київської та Севастопольської центральних міських комісій або до комісії, в якій він проходив огляд, чи до відповідного управління охорони здоров'я.
Комісія, що проводила огляд, або управління охорони здоров'я надсилає у триденний строк після надходження відповідного запиту всі наявні документи на розгляд Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії, яка протягом місяця з дня подання зазначених документів проводить повторний огляд заявника і приймає відповідне рішення. Рішення Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії може бути оскаржене до Міністерства охорони здоров'я України (МОЗ).
МОЗ за наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає Центральній медико-соціальній експертній комісії МОЗ або Кримській республіканській, Київській та Севастопольській міським або обласній комісії іншої області повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення, а також вживає інших заходів впливу для забезпечення дотримання законодавства під час проведення медико-соціальної експертизи.
В особливо складних випадках Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ, Кримська республіканська, обласна, центральна міська комісія та МОЗ можуть направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпропетровськ) та Науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів (м. Вінниця). Після обстеження зазначені науково-дослідні установи складають консультативні висновки, які для комісії мають рекомендаційний характер. Рішення комісії може бути оскаржене до суду в установленому законодавством порядку.
ЯКІ ОРГАНИ ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ ІНВАЛІДІВ ТА ДІТЕЙ-ІНВАЛІДІВ ТЕХНІЧНИМИ ЗАСОБАМИ РЕАБІЛІТАЦІЇ ТА ВИРОБАМИ МЕДИЧНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ?
Облік інвалідів та інших осіб, які мають право на безоплатне забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації (далі - облік), ведуть органи праці та соціального захисту населення районної, районної у м. Києві та Севастополі держадміністрації, виконкому міської, районної у місті ради (далі - місцеві органи праці та соціального захисту населення) за місцем реєстрації проживання осіб.
Місцевий орган праці та соціального захисту населення має право як виняток взяти на облік в установленому Мінпраці порядку інваліда та іншу особу не за місцем реєстрації їх проживання.
Для взяття на облік до місцевого органу праці та соціального захисту населення подається заява, заповнена інвалідом та іншою особою або їх законним представником за формою, що затверджується Мінпраці (далі - заява про взяття на облік).
Разом із заявою про взяття на облік пред'являються такі документи інваліда:
– паспорт або свідоцтво про народження (для осіб віком до 16 років);
– довідка про реєстрацію з місця проживання;
– висновок МСЕК про встановлення інвалідності для інвалідів (для дітей-інвалідів - висновок ЛКК) у разі, коли особа вперше звертається до місцевих органів праці та соціального захисту населення або змінюється група і причина інвалідності;
– індивідуальна програма реабілітації (для інваліда та дитини-інваліда) або висновок ЛКК щодо забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації (для інших осіб, інвалідів, група інвалідності яких встановлена до 1 січня 2007 р. як безстрокова або строк дії якої не закінчився);
– посвідчення про взяття на облік (для бездомних громадян);
– копію пенсійного посвідчення або посвідчення отримувача державної соціальної допомоги, що виплачується за місцем пенсії;
– довідка про присвоєння ідентифікаційного номера для осіб, які досягли 18-річного віку (за наявності номера). Особам, які через релігійні переконання відмовилися від присвоєння ідентифікаційного
14
номера, необхідно пред'явити паспорт з позначкою про наявність права здійснювати платежі без нього;
– довідка про реєстрацію місця проживання для дітей-інвалідів, дітей віком до 16 років та осіб, паспорти яких не містять відомостей про реєстрацію місця проживання (крім бездомних громадян);
– копія посвідчення, яке підтверджує статус особи, що має право на пільги відповідно до законодавства (для ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і ветеранів державної пожежної охорони).
Законний представник інваліда чи іншої особи подає документи, що підтверджують його особу та повноваження законного представника.
Для отримання технічних засобів реабілітації для інвалідів по зору з числа членів УТОС із зазначеними документами та копією членського квитка може звернутися представник первинної організації зазначеного товариства. Представник первинної організації УТОС повинен мати при собі документи, що підтверджують його особу та повноваження.
КУДИ СЛІД ЗВЕРТАТИСЯ ДЛЯ ОФОРМЛЕННЯ ПУТІВКИ НА САНАТОРНО-КУРОРТНЕ ЛІКУВАННЯ ДЛЯ ДИТИНИ-ІНВАЛІДА/ДОРОСЛОГО З ІНВАЛІДНІСТЮ?
Органи праці та соціального захисту населення забезпечують за рахунок коштів державного бюджету безплатними путівками до санаторно-курортних закладів:
– інвалідів усіх категорій за рахунок коштів, передбачених Мінпраці;
– осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та осіб, зазначених у ст. 6-1 - 6-4 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам;
– ветеранів війни у санаторіях, що належать до сфери управління Мінпраці, та за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам. Зазначені особи повинні за зареєстрованим місцем проживання перебувати на обліку в органах праці та соціального захисту населення для санаторно-курортного лікування.
Працюючі особи та особи, що не досягли встановленого законодавством пенсійного віку, забезпечуються путівками за місцем основної роботи або за місцем обліку в органах праці та соціального захисту населення на підставі довідки з місця роботи про те, що їм не видавалася безплатна путівка протягом попереднього року (для осіб, що забезпечуються путівками один раз на два роки, - протягом двох попередніх років).
Особи, що мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також члени їх сімей одержують путівки в поліклініці або за місцем останньої роботи.
Осіб, що проживають в інтернатних установах системи Мінпраці, інвалідів, що навчаються на денному відділенні у навчальних закладах, путівками забезпечують органи праці та соціального захисту населення відповідно до цього Порядку.
Осіб, інвалідність яких пов'язана з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, забезпечує путівками Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, на підставі висновку МСЕК про необхідність лікування за прямими наслідками виробничої травми чи професійного захворювання.
Органи охорони здоров'я забезпечують путівками ветеранів війни на лікування у госпіталях, а також санаторно-курортними путівками - інвалідів, ветеранів війни із захворюванням на туберкульоз та дітей-інвалідів до досягнення 18-річного віку (згідно з медичними показаннями за наявності відповідних профільних санаторно-курортних бюджетних закладів).
ЧИ МАЄ ПРАВО НА ВОДІННЯ АВТОМОБІЛЕМ ЛЮДИНА З ІНВАЛІДНІСТЮ?
Право на водіння автомобіля встановлюється висновком МСЕК на підставі Переліку медичних показань на право одержання інвалідами автомобілів з ручним керуванням затвердженого наказом МОЗ України від 23.01.1995 року № 13. Особи з інвалідністю різних нозологій м
